Уже для багатьох поколінь
українців – i не тільки українців – Тарас Григорович Шевченко означає так
багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в
ньому розуміємо, i він завжди з нами, в нас.
Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний i нескінченний...Слово
поета, мелодії його пісень, світло майстерних картин кличуть нас на прощу, на
поклін до нашого пророка.
З нагоди його роковин від народження, спільно із Будинком культури,школою,громадою
села підготовлено та проведено літературно-духовну годину пошанування Кобзаря
«Струни Кобзаревого серця». Отці духовних храмів о. Михайло
Ткачук та о. Василь Лехняк відслужили панахиду. Учні школи Марія Медведєва, Іра
Ласківська, Валентина Похила , Зоряна Петрик, Марійка Драбик читали
неперевершені рядки поезії Кобзаря. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих, хто
віддав своє життя за цілісність нашої України. Церковний хор виконав твори
Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий…», «Спи, Тарасе», «Заповіт».
В рамках
циклу для користувачів бібліотеки влаштовано
викладку літератури «України рідної окраса - земля Безсмертного Тараса», проведено бесіду «Ми є онуки серця Тараса». Цікавою
стала відеоподорож в історію життя великого Кобзаря, де присутні переглянули
відеоролики та слайд-презентації «Тарас
Шевченко – поет, художник, патріот». Доля не шкодувала йому страждань, але й не
пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший
скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість,
яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас
Шевченко.
Коментарі
Дописати коментар