Вони помирали, щоб жила Україна
За врятований оцей світ!
За тюльпани, за білий, біленький
Яблуневий весняний цвіт.
Ми вклоняємось вам ветерани
За щасливу долю свою
Бо у ній ваші болі і рани
І прострелені рани в бою.
Ми вклоняємось Вам сивим, сивим
За сонячну неба блакить.
І за те, що ви нас навчили
Батьківщину свою любить.
У травні, у дні весняного буйноцвіття
приходить до нас свято Перемоги, свято «зі сльозами на очах» ...
Свято Перемоги – особливе свято – величне,
вистраждане… Подвиг героїв – переможців у цій жахливій війні непідвладний часу,
як й наша щира та безмежна вдячність їм – людям, які виявили нездоланну
мужність та незламність духу в боях за рідну землю.
Велика ціна цієї перемоги – це мільйони
загиблих та мільйони поранених, а скільки загиблих від тяжких ран в повоєнні
роки, а мільйони зламаних людських доль…
Відламки тих страшних подій й досі –
протягом десятиріч ранять душі й серця наших людей, а події тої жахливої війни
назавжди залишаться незагойною раною для теперішніх та майбутніх поколінь,
болючим шрамом нашої пам’яті.
Ми у вічному боргу перед ветеранами за їхню
обірвану війною юність, за невичерпну
силу духу, за прояви незбагненної мужності, свідому самопожертву заради життя
на землі.
А ми, могутньою силою слова,
безмежною силою інформації доносимо до умів та сердець наших відвідувачів
книгозбірні величний подвиг українського народу у війні.
До відзначення 70-ї річниці Перемоги над
нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни
9 травня в селі Звиняч біля пам’ятника
воїнам-односельцям отцем Михайлом Ткачуком
відправлено панахиду за загиблими.
Коментарі
Дописати коментар