Атомне століття раною горить

Чорнобиль… Чорнобильник – полин.
І дзвони б’ють на сполох так тривожно…
Була пожежа. І вибух, лиш один!
Та нам його забути вже не можна.

Чорнобиль… Кажуть, була така зірка-Полин, що труїла гіркотою спочатку небо, а потім упала на землю. І там, де впала ця зірка, виникло містечко Чорнобиль. Минали століття, процвітав Чорнобиль. За 15 кілометрів від міста збудували атомну станцію, з вірою в те, що мирний атом - лише корисний.
Так здавалося… Доки не настало 26 квітня 1986 року. Тоді час пішов навіть не на хвилини , а на секунди. На 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС відбувся вибух, який повністю зруйнував реактор.
П’ята частина території України стала зоною радіоактивного забруднення. З 2 тисяч населених пунктів переселили 200 тисяч осіб.
Чорнобиль сьогодні-це не тільки втрачені для господарства угіддя, ліси, та промислові об’єкти. Це втрачена унікальна народна культура Полісся, розселений, перерваний духовний зв’язок поколінь і невимовне горе десятків тисяч людей, що втратили свою малу Батьківщину.

І ми маємо запам’ятати уроки Чорнобиля. Маємо пам’ятати про дисципліну, порядок, організованість. Маємо пам’ятати про минуле, отямитися, замислитися, зробити висновки, щоб це минуле не повернулося ніколи.
Вже 31 гірких літ ми живемо у післячорнобильській ері, під знаком зловісної зірки, у чорному болі… В нашій книгозбірні цю страшну трагедію висвітлює виставка-застереження "І все перекреслив урановий атом…" Спільно із школою підготовлено та проведено годину екології «Земля зі шрамом на обличчі». Присутні переглянули документальний фільм «Зона застереження».