Ганна Барвінок - «поет жіночого горя».

Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш, яка виступала в літературі під псевдонімами Ганни Барвінок та А. Нечуй-Вітер, своїми зворушливими оповіданнями здобула почесне ім’я - «поет жіночого горя».

                                                                                                                   І. Франко

Ганна Барвінок (Олександра Білозерська) народилася 5 травня 1828 року на Чернігівщині у високоосвіченій дворянській родині. Освіту майбутня письменниця одержувала вдома та у приватних пансіонах на Полтавщині. Всі діти Білозерських стали видатними діячами української культури: брат Василь – громадський і літературний діяч, один із організаторів Кирило-Мефодіївського братства; Микола – фольклорист і етнограф, автор праці про Шевченка («Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц»), видавець збірника «Южнорусские летописи», редактор «Черниговских губернских ведомостей».

У 1847 р. О. Білозерська вийшла заміж за Пантелеймона Куліша, на весіллі старшим боярином був друг сім'ї Тарас Шевченко. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства виїхала до Тули за місцем заслання чоловіка. Із 1854 р. сім`я жила у Петербурзі, а 1883 р. оселилася в Мотронівці на Чернігівщині.

Літературну діяльність письменниця розпочала 1858 р. оповіданнями з сільського життя, опублікованими в альманахах «Хата», «Руська хата», «Рада», «Перший вінок», «Наша доля», журналах «Основа», «Киевская старина» під псевдонімом Ганна Барвінок.

Особливу увагу авторка приділяла родинно-побутовим стосункам, тяжкій, нерідко трагічній долі жінок-селянок, зумовленій переважно негараздами у сім'ї та іншими побутовими обставинами.Письменниця створила понад тридцять оповідань, героями яких здебільшого є жінки. Основною прикметою прози Ганни Барвінок є її народна мова, вільне володіння стихією народної творчості взагалі. Саме народні українські пісні, яких чимало записала письменниця, лягли в основу низки її оповідань.

Олександра Михайлівна упродовж багатьох років була вірною супутницею та помічницею в різноманітних творчих справах Пантелеймона Куліша. Завдяки її клопотанням вийшли у світ «Біблія», яку Куліш та Пулюй переклали українською мовою, збірки творів. Також вона створила музей письменника.

П. Куліш теж щиро підтримував дружину у творчих пошуках. Він і надихав, і спонукав до праці, і редагував. «Я горджуся, – згадувала вона, – що була слухняна учениця, увірувала в його істину, в його благородний порив. Багато було, можливо, обдарованіших, проте не прониклись ідеєю любові до справи, вони дивилися на це, як на забаву, як на мазурку. Я ж свого таланту у землю не зарила і принесла своє серце на алтар...».

До 190-річчя від дня народження Ганни Барвінок у нашій книгозбірні оформлено книжкову викладку «Співачка жіночої долі» та проведено бесіду »Повернена із забуття».